Unknown

З того дня доля України пішла іншим шляхом, ши­роким шляхом. Наша батьківщина перестала з того часу бути «диким полем», по якому гасали, на свою вподобу, різношерсті загарбники, що перетворювали жит­тя нашого народу на земне пекло.

На жаль, не вся ще Україна визволилася від воро­жого ярма. Частина нашої батьківщини все ще лиша­лася під шляхетським ярмом, і народ Правобережжя, Галичини і Волині був змушений довгі-довгі роки вести криваву боротьбу за своє визволення.

В УКРАЇНСЬКОМУ МІСТІ ЛЬВОВІ

З поневолених шляхтою українських земель найдов­ше трималась своєї віри Галичина.

Її народ, який перший відчув на собі ярмо іноземного напування, мав уже за собою великий досвід, здобутий ціною крові і сліз багатьох поколінь. Він добре знав підступні методи своїх ворогів, він усвідомлював, що най­більш небезпечні вовки — це вовки в рясі католицького ченця.

Тим-то минуло сто років з дня Брестського собору, а унія ніяк не могла собі звити гнізда у Львові, дар­ма що саме тут гніт був найсильніший, найжорстокі- ший. Про тодішню долю львівських православних укра­їнців сучасники писали:

«Пригноблені ми, народ руський... ярмом, гіршим від єгипетської неволі, що нас без меча, але гірше, ніж ме­чем, з потомством вигубляють, заборонивши нам пожит­ків, і ремесел, і обходів усіляких, чим би тільки люди­на жити могла, того не вільно українцеві на рідній землі своїй українській в тому-то українському місті Львові».

Символом терпінь українського народу в Галичині була волоська церква, збудована наприкінці XVI сто­ліття. Магістрат, в якому засідали тільки німці й по­ляки, довгий час не погоджувався на її будування. Ко­ли ж нарешті за великі хабарі було куплено дозвіл, магістратські райці⁵³ знаходили тисячі засобів, щоб тіль­ки не допустити завершення будови, а підбурювана ка­толицькими ксьондзами юрба закидала робітників каме­нюками і поганила місце, призначене під вівтар.

Справжні страхіття довелось переживати львівським українцям під час всенародного повстання, керованого Богданом Хмельницьким. Напередодні першої облоги міста тільки в монастирі бернардинів жовнірами і чен­цями по-звірячому було вбито понад 500 чоловік пра­вославних львів’ян...