Unknown

Папа Лев XIII особливо пильну увагу звернув на уніатський чернечий орден василіан *. Цей орден, засно­ваний колись польськими королями з допомогою єзуїтів, позбавлений після окупації Галичини Австрією опіки Варшави, дуже занепав. Василіани, цей уніатський варі­ант єзуїтів, були ненависні українському народові як найвірніші посіпаки магнатів і папи. Вони були передо­вим загоном у поході католицизму на Схід. Вони бу­ли найжорстокішими мучителями православних. Тим-то ніхто з українців не плакав, коли василіани, вигнані із захопленої ними за допомогою польських жовнірів По- чаївської лаври, нудили світом по галицьких задвірках, чекаючи, поки можновладці пригадають їх і закличуть знову до юдиної роботи.

Папа Лев XIII згадав про них. І оце у вісімдесятих роках минулого століття папа при підтримці австрійсько­го імператора витягає василіан з мороку минулого. Він вирішує реорганізувати орден і реорганізацію його від­дає в руки наших старих знайомих, давно вже прокля­тих українським народом єзуїтів...

З відновленням цього чернечого ордену уніатська церква входить у новий період своєї історії. В новий і найбільш ганебний. Ланцюгові пси були вимушт­ровані, нацьковані на український народ і спущені з ретяга.

АНДРІЙ ШЕПТИЦЬКИЙ

Переможна для Пруссії війна 1870 року та об’єднан­ня дрібних німецьких держав в імперію народили в серці Європи нову велику державу. Бурхливий розвиток ні­мецької промисловості дав можливість німецьким імпе­ріалістам створити одну з найсильніших армій світу.

Кайзери та юнкери починають мріяти про світове пану­вання. Передумовою цього панування вони вважають завоювання слов’янського Сходу, в першу чергу багатих земель України.

На перешкоді здійсненню цих німецьких планів сто­яла Росія — єдина слов’янська держава, спроможна за­хистити слов’янський світ від зазіхань німецьких гра­біжників. Цей фактор визначив усю майбутню політи­ку Німеччини, яка, особливо після смерті стриманого й обережного Бісмарка, була побудована на підготовці збройної розправи з Росією та її народами.

Австро-Угорщина, неодноразово раніше бита Прус­сією, запалала любов’ю до Німеччини Вільгельма II. Цих колишніх противників об’єднало спільне почуття ненависті до Росії і до слов’янського світу. Австрія, цей зліпок народів, швидкими кроками наближалася до природної смерті, розхитувана уярмленими нею слов’я­нами. Союз з Німеччиною мав гарантувати Австрії дальше панування над ними.