Unknown

Австрійські політики, які мріяли поступово завою­вати весь слов’янський Південь, знали, що Росія ро­битиме все можливе, щоб не допустити поневолення Австрією Сербії й Чорногорії. Тим-то і в цьому випадку австрійська орієнтація на Німеччину мала свої підстави. Віденським політикам здавалося, що союз з Німеччиною не тільки паралізує всякі спроби Росії перешкодити по­ходові Австрії на Балкани, а й забезпечить їй у май­бутній війні цілковиту перемогу над Росією, отже й над усім слов’янським світом.

До цього чорного союзу пристав ще й третій спіль­ник — папа римський, який сподівався, що розгром Ро­сії відкриває можливість проникнення католицизму дале­ко па схід, аж до Тихого океану. І Ватікан злигується з австро-німецькими імперіалістами та підтримує кож­ний їх виступ на міжнародній арені, коли тільки цей виступ звернений своїм вістрям проти слов’янського Сходу.

Те, що Вільгельм II, а з ним більшість німців були протестантами, пап не бентежило. Хай і з дияволом, аби лише проти православ’я...

Ця антиросійська коаліція знайшла навіть спільний плацдарм. Цим плацдармом мала стати Галичина; на її порівняно невеличкій території вороги слов’янського світу сподівались створити свою військову й політичну базу для війни проти Росії.

Унія стала їм у пригоді. Вже проведена папою ре­організація, або так звана реформа ордену василіап, вказувала на те, що у ватіканській кухні щось готується. Йшлося-бо про те, щоб уніатська церква була спроможпа виконати завдання трикутника Берлін — Відень — Ваті­кан. З цією метою треба було муштрувати численний загін авантюристів у рясах, які б не шкодуючи сил пра­цювали для здійснення антиросійських планів німецьких авантюристів.

І «зреформовані» таким чином василіани взялися за роботу. З амвонів, з кафедр, з принагідних трибун посипалася дика лайка на адресу Росії, російського на­роду, російської культури, на адресу православної віри. За австро-німецькі гроші ті ж самі василіани заходи­лися випускати книжки та брошури, пройняті отрутою зоологічного шовінізму й релігійної нетерпимості. Зрад­ник і ворог свого народу Йосафат

Кунцевич перетво­рився в їх змалюванні мало не на національного героя...

Так уніатські ченці-василіани стали батьками укра­їнських націоналістів — цих найлютіших ворогів україн­ського народу.