Unknown

Таких католицьких гучномовців бога у

США чимало. В 1940 році католицьке духівництво Північної Америки енергійно боролося проти подання будь-якої допомоги союзникам. Ще в 1939 році в органі єзуїтів «Америка» можна було прочитати: «Кожний американець-християнин повинен свідомо заперечувати проти участі США в світо­вій війні як союзника атеїстичної Росії. Можна сказати, що він повинен відмовитися від військової служби, навіть коли б йому загрожувала страта за те, що він слухає бога, а не кесаря». В найбільш вирішальний для долі світу час, наприкінці 1941 року, понад 90 процентів като­лицького кліру Америки виступило проти участі

США

у війні з гітлерівською Німеччиною!

Після смерті Франкліна Рузвельта * ця нечисть зно­ву підняла голову. Часи змінилися. Місце великого пре­зидента в Білому домі зайняв пігмей з фізіономією єзуї­та, душею мракобіса й інтелектом посереднього прикаж­чика. На його щастя, Уолл-стрітові був потрібний саме прикажчик. І ось через деякий час Білий дім став такою самою Меккою реакціонерів усього світу, якою до 1945 року був будинок гітлерівської рейхсканцелярії. Пе­редумови для осі Ватікан — Вашінгтон були створені.

Як і треба було чекати, першим сигналом нового флір­ту було зростання активного сальдо «Банко ді Рома». Ще задовго до виникнення ідеї «плану Маршалла» Пій XII зумів реалізувати вигоди, що випливають із дружніх взаємин з Уолл-стрітом. В цьому випадку Вашінгтон не ставив кабальних умов: ватіканський партнер був йому потрібний до зарізу. Визволена від Гітлера Європа става­ла на диби, а виникнення ряду народних республік у са­мому майже серці континенту наводило блідий страх на заокеанських служителів бога Мамона. Плани хрестового походу проти СРСР були видобуті з архіву, а в головах войовничих мастаків знову загніздилася думка про рятів­ний бронійований кулак Німеччини. Невже ж тут можна було обійтися без допомоги Ватікану?

Пія XII не треба було просити. Після короткого пере­починку, викликаного необхідністю перегрупування сил, змазаний американським маслом апарат папи знову по­чинає працювати на повну потужність. Наче з рогу до­статку, починають сипатися послання й енцикліки *, мов гриби по дощі, ростуть все нові й нові єзуїтські пресові концерни, ватіканське радіо переходить знову на такий відомий нам з часів Муссоліні й Гітлера бойовий задирли­вий тон. Католицький клір у Польщі, Словаччині й Хор­ватії дістає інструкції очолити легальні й підпільні реак­ційні елементи й посилити наклепницьку кампанію проти Радянського Союзу.