Unknown

Поки

Трумен і

Маршалл

візьмуться самі топтати но­гами Ялтинський та Потсдамський договори, кампанію проти миру поведе Пій XII. Ідея реваншу знайде в його особі першого оповісника. В листі до кардинала Фаульга- бера, датованому 1 листопада 1945 р., папа відкидає ідею відповідальності Німеччини за війну й засуджує виселен­ня німців з земель Польщі й ^ехословаччини. В своїх ен- цикліках і промовах він пропагує нову війну й закликає до нещадної розправи з демократичним рухом і його учас­никами. Йдучи слідами заокеанських співців третьої вій- пи, він, де тільки може й як тільки може, створює серед вірних католицької церкви воєнний психоз, переконання в неминучості нової світової різні. Навіть у день своїх іменин цей палій не випускає з рук смолоскипа, і плює, і цькує, і лякає:

«Разом із словами вдячності, що пливуть з глибини нашого серця, ми закликаємо вас: будьте чуйні. У короткі перерви між битвами (!) непослабна чуйність потрібна більше, ніж коли-небудь. Небезпечно в такий момент за­спокоюватися на лаврах і дозволяти противникам знову захопити те, що було завойоване з такими труднощами. Дні перемир’я між битвами не менш важливі, ніж самі битви».

Охоплений дикою ненавистю до демократії, Пій XII з легким серцем викидає на смітник прийняті в церков­ній термінології риторичні звороти про прощення грішни­ків тощо. Рука Пія XII, та сама рука, яка благословила й прощала найкривавішого тирана в історії нашої планети, кидає вічну анафему на тих, що не хочуть поклонятися тиранії:

«Ці заблудлі думають, що вони все ще знаходяться в рядах наших улюбленців, відданих вірі синів. Тим ча­сом вони вже відхилилися зі шляху й ідуть услід за таки­ми течіями й такими партіями, які прагнуть виключно до того, щоб внести сум’яття до приватного й громадського

життя. До цих осіб не стосується те, що сказав божест­венний учитель: «Боже, прости їм, бо вони не знають, що творять». Ці люди зпають, що воші роблять.