Unknown

І все ж таки Шептицький не втрачає бадьорості. Для нього не підлягає найменшому сумнівові, що війна Ні­меччини проти СРСР є лише питанням часу, і він свято вірить в перемогу Гітлера.

Цей період непохитної віри стає джерелом гідної по­диву самовпевненості. Митрополит та його уповноважений в особливо важливих справах ректор Львівської духовної семінарії

Иосиф Сліпий поводяться щораз визивпіше. Вони пишуть складені в тоні дипломатичних нот проте­сти: проти передачі монастирських земель селянам, проти легалізації комсомолу на території Західної України, проти відкриття у Львові Палацу піонерів. Під прозори­ми ініціалами: «Й. С.» з’являється пильно розповсюджу­вана нелегальна брошура «Головні правила сучасного душпастирства», щось на зразок короткого курсу сабо­тажу. Остання фраза брошури звучить як бойовий ло­зунг: «Дай боже, щоб цей винятковий стан не тривав довго...»

Митрополит іде ще далі. В пастирському посланні, опублікованому весною 1940 року, він не лише возводить

в мученики спійманих на гарячому священиків-диверсан- тів, але й інструктує ще не спійманих, яким чином вони повинні продовжувати антирадянську діяльність на мож­ливому засланні. Користуючись нагодою, він висловлює глибоку віру в скоре осягнення своїх цілей. На цей раз граф вже не приховує їх грандіозності:

«...Багатьом із нас бог дасть ту ласку — проповіду­вати в церквах В. України, Право- і Лівобережної, аж по Кубань і Кавказ, Москву і Тобольськ».

ПІД ЗНАКОМ СВАСТИКИ

22 червня 1941 року ця віра перетворюється на впев­неність. Тиждень по тому глава уніатської церкви трем­тячою від радісного хвилювання рукою благословить ірабуючих Львів солдатів Адольфа Гітлера. Він підписує відозву, в якій від усього серця вітає «переможну ні­мецьку армію» і в урочистій обстановці декларує свою підтримку оперетковому «урядові» Отецька Бандери. В посланні до духівництва він рекомендує відслужити повсюдно молебні за перемогу німецької* зброї. Разом з тим граф закликає паству допомагати гестапівцям:

«Треба також звертати увагу на людей, які щиро служили більшовикам...»