Unknown

Та не так склалося, як бажалося. І Крупецький, і підкуплена ним купка православних священиків не тіль­ки не домоглися жодного успіху, а й були змушені вті­кати від народного гніву. Посіпаки Другета насилу ви­рвали Крупецького з рук розлюченої юрби.

Граф Іоанн Другет був гідним сином свого батька. Він також вірно служить Римові, він також запопадливо робить усе, що велять йому єзуїти. На їх вимогу, він у 1640 році переводить єзуїтську колегію з Гуменного до Ужгорода, де ця фабрика зрадників і ренегатів накоїть згодом багато лиха нашому народові.

18 Я. Галан, т. 2

545

Перша спроба запровадження на Закарпатті унії га­небно провалилася. Габсбурги і єзуїти вчинять незаба­ром іншу справу.

На цей раз вони закинули вудочку на мукачівського єпископа Василя Тарасовича, вихідця з Галичини. Дзень­кіт дукатів та сподівання великих почестей зробили своє діло: Тарасович збирається покинути свою садибу і разом з кількома спільниками влаштувати офіціальне ухва­лення унії. Однак в останню хвилину семигородські власті заарештовують Тарасовича, й невдалий засновник закарпатської унії відправляється за грати.

Виручають його Габсбурги. На просьбу Фердінан- да III, Тарасович звільняється з тюрми й чимдуж поспі­шає під крила свого німецького господаря та покровителя. 200 злотих річної пенсії забезпечують відступникові спо­кійне життя. Але ненадовго. На старість Тарасович зрі­кається унії.

Але єзуїти не здавалися. Вони знали, в якому жах­ливому становищі перебуває православне духовенство, вони знали, що православний священик був таким са­мим кріпаком, як кожний селянин, так само мусив орати панську землю й возити на неї гній і що його спину шмагав той самий канчук, який шматував тіло інших кріпаків. Кандидат на православного священика не мав навіть школи, де б він міг придбати якесь знання, бо силь­ні світу цього навмисно не допускали його до освіти.

Зовсім іпакше жило римсько-католицьке духовепство. Були латинські єпархії, які мали по ЗО або 50 тисяч гектарів землі: католицький священик був чудово забез­печеним і оточеним почестями державним службовцем, що користувався всіма привілеями, і чим вірніше він слу­жив Римові й імператорові, чим пильніше допомагав їм тримати народ у ярмі, тим вище піднімався він по щаблях ієрархічних східців.