a9iqnian

She didn’t go into too much detail. I wouldn’t want to hear about every single monster or settlement in detail anyway. Exploring most of this place on my own seems more fun. Heh, thinking like a true adventurer already… I’ll have to find a way to ask subtly about travelers from other worlds or something though. Just seems a little risky right now. Who knows how people would react to that? Might just think I’m crazy?

Вона не стала вдаватися в подробиці. Я все одно не хотів би чути про кожного окремого монстра чи поселення в деталях. Досліджувати більшу частину цього місця самостійно здається веселішим. Хех, думаючи вже, як справжній авантюрист... Мені доведеться знайти спосіб тонко розпитати про мандрівників з інших світів або щось таке. Просто зараз це здається трохи ризикованим. Хто знає, як на це відреагують люди? Можете просто подумати, що я божевільний?

Leaving the library, Ilea frowned. The noise was almost like a physical blow. Hawkers yelled the virtues of their wares, children wailed, and passersby greeted each other at full volume to be heard over the racket.

Вийшовши з бібліотеки, Ілея насупилася. Шум був майже як фізичний удар. Торговці вигукували достоїнства своїх товарів, діти голосили, а перехожі віталися один з одним на повну гучність, щоб їх було чути через ракетку.

It’s barely been an hour, and look at all the people! I want my temple back…

Ледве минула година, а подивіться на всіх людей! Я хочу повернути свій храм...

Starting to descend the stairs to the central square, she began to smile. I guess it’s not so bad in this world. Now for some food…

Почавши спускатися сходами на центральну площу, вона почала посміхатися. Гадаю, у цьому світі не все так погано. А тепер трохи їжі...

It was still early in the morning, but many stands already had food on offer. The smells filling the streets were mouthwatering compared to the musty scent of Ilea’s grass-only diet. Grabbing some grilled meat from a grisly bearded man with a cart, Ilea walked on while eating. A nice-looking salad, several interesting juices, two sausages, and what she thought was a kebab later, she sat down in a park overlooking the city. The food was surprisingly complex in comparison to the more medieval-looking city walls, swords, and plate armor.

Був ще ранній ранок, але на багатьох кіосках вже була запропонована їжа. Запахи, що наповнювали вулиці, були апетитними в порівнянні з затхлим ароматом дієти Ілеї, що складається лише з трави. Схопивши трохи смаженого м'яса у похмурого бородатого чоловіка з візком, Ілея пішла далі, поки їла. Гарний на вигляд салат, кілька цікавих соків, дві сосиски і, як вона потім подумала, шашлик, вона сіла в парку з видом на місто. Їжа була напрочуд складною в порівнянні з більш середньовічними міськими стінами, мечами та пластинчастими обладунками.

“Ooof, I’m having a food baby…,” she muttered. The suns were shining bright on the city below her, but a tree provided Ilea with some shade.

— Ой, у мене народжується дитина... — пробурмотіла вона. Сонце яскраво світило на місто під нею, але дерево давало Ілеї деяку тінь.

The question is what I should do from now on. I could try to get a job with the guard, maybe become a healer in town? It’s so crowded though… and now that I have magic, why should I do the same thing I did back on Earth? Earth… right. I should find out if there are other people from different… worlds. Subtly, though. I could also just go back to the temple and train more, maybe test my skills against some more monsters.

Питання в тому, що мені робити далі. Я міг би спробувати влаштуватися на роботу в охорону, можливо, стати цілителем у місті? Хоча тут так людно... і тепер, коли у мене є магія, чому я повинен робити те ж саме, що я робив на Землі? Земля... Праворуч. Треба з'ясувати, чи є інші люди з різних... Світів. Але непомітно. Я також міг би просто повернутися до храму і більше тренуватися, можливо, перевірити свої навички проти ще кількох монстрів.

The thought surprised her. The reasonable thing to do would be to stay in the city, now that she had finally found other people. Humans, adventurers, wielders of magic. On the other hand, she already found it suffocating. People were living far too close to each other here, and the rancid smells of humanity were only just barely masked by the food, and not on all the streets she had walked through. Plus, she’d need accommodation.

Ця думка її здивувала. Розумно було б залишитися в місті, тепер, коли вона нарешті знайшла інших людей. Люди, авантюристи, володарі магії. З іншого боку, вона вже вважала його задушливим. Люди жили тут надто близько один до одного, і прогірклі запахи людства ледве маскувалися їжею, а не на всіх вулицях, якими вона ходила. Крім того, їй потрібне житло.

What if I just don’t settle anywhere? I’ve camped before. Now that I can heal injuries and get stronger by fighting monsters, why not become a traveling adventurer?