Абіссінець

У подвір’ї консульства, вимощеному зрізами дерев’яних колод, чекала карета. Це був чудовий екіпаж, збудований в Монтро, та вивезений з Франції двома суднами (колеса — в одному, а корпус та дишель — у другому). Консул користувався ним для офіційних виїздів у місто, і його авторитет у турків сильно від цього зростав. Присвятивши розмірковуванням годину, яку він виговорив для себе, месьє де Майє остаточно вирішив їхати до лікаря в екіпажі. Лікар мешкав за кілька десятків метрів, і було б не важко, та навіть природно, піти пішки. Цей незвичайний візит був би виграшним з огляду секретності; з іншого боку, він би здавався ще більш підозрілим. Ні, найкращим способом не привертати до нього надмірної уваги було вирушити у кареті, зупинитися проти будинку багатого купця, до якого консул інколи їздив з візитами, та обійти з іншого боку вулиці будинок аптекарів, удаючи просту цікавість. Месьє де Майє спитав поради у месьє Масе, той схвалив ці міркування, і вони обоє, о десятій годині ранку, сіли у карету.

Щоб виглядати ще природніше, консул наказав візнику спочатку виїхати з колонії, об’їхати навколо міста, а потім стати «біля подвір’я месьє Б.».

— Що скажете, Масе, — сказав трохи збентежений консул, — які ми маємо відомості про це світило, до якого їдемо з візитом?

— Дуже обмежені, Ваша Ясновельможносте. Про цю людину майже не говорять. Власно кажучи, нам навіть невідомо, чи справжнє це ім’я — Понсе. Він прибув сюди три роки тому. Відомо, що спочатку він провів шість місяців в Олександрії, куди втік з Венеції. Він часто хвалився, що раніше займався своїм мистецтвом у Марселі, в Бокері та в Італії. Маємо підстави вважати, що його папери є фальшивими. Його свідоцтво про народження походить із Гренобля, як раз звідти, де торік був заарештований той чернець-розстрига, що з таким талантом подвизався на ниві підробок. Хоча ми, в належний час, попереджували Вашу Ясновельможність про ці обставини, ви люб’язно погодилися взяти цього сіра Понсе під ваше покровительство, незважаючи на нашу непевність щодо місця, дати та обставин його народження.

— На біса мені здалося його народження! — процідив крізь зуби консул.

На думку месьє де Майє, лише дворянин мав здатність народжуватися в якомусь певному місці, яке носить його ім’я і де він володіє землею та людьми. Інші народжувалися, де доведеться, і відомості про це годилися лише для анекдотів.

— Яка причина цих мандрів? — знов запитав він. — Може цей Понсе протестант, як його компаньйон?

— Здається, що він переїжджає з місця на місце під страхом викриття. Він лікує та готує ліки без жодного диплома. Але, стосовно його віросповідання, нам достеменно відомо, що він похрещений як римський католик.

— Однак, я ніколи не бачив його в каплиці.

Так називали прилеглу до консульства маленьку церкву, де щонеділі збиралася колонія франків.

— На жаль, більше чверті нашого народу поводиться не краще за нього.

— Мені це відомо, і колись уже треба буде навести лад у цій справі.

— Кюре казав, що інколи бачив його в ті години, коли не було богослужінь, за тих часів, коли він щойно оселився у колонії. Одного разу він навіть приніс до церкви квіти.

— Він уже сповідався?

— Жодного разу.

Консул знизав плечима та з нетерпінням повернувся до вікна. Месьє Масе порився у пожовклих паперах, що він їх тримав у себе на колінах. Крізь відкриті вікна до карети заходило тепле повітря арабського міста з пахощами сухих прянощів та кави. Карета їхала крізь юрбу такими вузенькими вулицями, що перехожі майже торкалися її дверцят. Діти вигукували якісь жарти своєю мовою та розбігалися хто куди. Жінки, завжди маленькими групками, щільно загорнуті у бавовняні покривала, кидали цікаві погляди в середину карети.

— Стягнень мало, — продовжував секретар. — Нічний бешкет: він напився зі своїм компаньйоном, невідомо з якої нагоди. Скарга на дуель: насправді, вони б’ються на шпагах лише проміж собою, для розваги. Понсе часто зустрічається з турками, лікує Пашу, беїв, кайю азабів та кайю яничарів, багатьох купців…

Саме це ускладнювало справу консула. Ласка турецького володаря, у якій перебував Понсе, надавала йому великої незалежності. Консул знав з власного досвіду, що ніколи не варто тиснути на людей, які легко можуть налаштувати проти вас тубільців та викликати дипломатичні конфлікти. Цей Понсе теж мав це знати. Консул побоювався, що під таким прикриттям він дозволить собі досить зухвалу поведінку.

— Ваше досьє надто коротке, вас нема за що похвалити, — сказав консул суворо, хоча зазвичай він приділяв не дуже-то велику увагу нагляду за своїм народом.

Наприкінці свого маршруту карета зупинилася проти будинку, на який указав консул. Багатий купець, котрий був його власником, вийшов здивований та радісний їм назустріч. Дипломат мав незадоволення пояснювати цьому телепневі, що він, звичайно, дуже радий його бачити, але, відверто кажучи, на нього тут чекає інша незначна справа, питання чистої цікавості. Після чого він узяв під лікоть месьє Масе та поважно перетнув вулицю.