Частина друга (СИ)

Поки сьогодн╕ ╖здив з порту до млин╕в, встиг звернути увагу на м╕сцеву чолов╕чу моду. Що стосу╓ться б╕льшост╕ молодих хлопц╕в, то вони здеб╕льшого носили коротко стрижене волосся, при чому з навмисним п╕дкресленням високого чола. Майже вс╕ були безвус╕, проте з невеличкою бор╕дкою. Поверх косоворотки парубки носили шк╕ряну безрукавку, а на ногах - вузьк╕ штани та чоботи до кол╕н... А-а-а! ╤ головне - це широкий рем╕нь з шикарною м╕дною пряжкою. У Мирона, м╕ж ╕ншим, вона була у вигляд╕ морди вовка, який хижо визв╕рявся.

-Да то слободк╕нск╕╓ хорохоряца! - говорив мен╕ Сава, коли я його спитав про цих хвалькуватих павич╕в. - Буд╓ш в стол╕ц╓, ув╕д╓ш, что там всйо ╕нач╓!

Я п╕дс╕в до сво╖х нових товариш╕в ╕ одним махом випив кухоль пива, поки внизу в подклет╕ нам готували вечерю. Пиво виявилося напрочуд смачним.

-╢во тут на м╓ду варят, - пов╕домив Сава. - Р╓ц╓пт зна╓т только хазяйка.

Принесли ще по келиху, а незабаром ╕ смаженого гусака. Вмолотили ми його в одну мить. Знову випили, Копил тут же голосно промовив, що я непоганий хлопець.

-╢сл╕ надума╓ш, пр╕ход╕ ко мн╓ в арт╓ль! Говорю то открито... чесно... А на того дурака, М╕рона, плюнь! Слишиш? Плюнь!

Я посм╕хнувся та в╕дмахнувся.

-Не д╕вка, не розкисну! - сказав Копилу.

Ми до╖ли гусака, допили пиво та стали розбр╕датися.

Йти спати було ще зарано. Не дивлячись на денну втому я вир╕шив трохи прогулятися по околицях. Треба було оглянутися, прикинути що до чого.  В╕дв╕дування столиц╕ вир╕шив перенести на ранок. Заодно пройдуся завтра ╕ по крамницях, загляну на ринки, може дещо прикуплю.

Портова слоб╕дка б╕льше нагадувала якийсь добротний с╕льський хут╕р, н╕ж передм╕стя. З п╕вноч╕ до не╖ п╕дступав густий л╕с, а сх╕дн╕ше можна було пом╕тити велик╕ вигони, зв╕дки пастухи пов╕льно гнали стадо кор╕в. Потинявшись серед вуличок, я знову повернув вб╕к порту, та деякий час спостер╕гав з парапету за судами. В св╕тл╕ веч╕рнього сонця гавань виглядала казково. Особливо зачаровувала гра кольор╕в в астральному мор╕. Такого бачити ще не приходилось, нав╕ть коли сид╕в на берез╕ острова Без╕менного.

╤ ледь т╕льки почали запалювати л╕хтар╕, рушив до трактиру. Чесно кажучи, цього разу трохи заблукав ╕ вийшов аж б╕ля млин╕в. Неподалеку видн╕лася невелика капличка, поряд з якою стояла служниця Св╕тла - тенд╕тна ельф╕йка, яка була закутана в чорну рясу. Вона, судячи з усього, продавала м╕ру якимось перехожим. Т╕ в╕дсипали м╕дяк╕в, забрали баночку ╕ п╕шли геть.

-Що тоб╕, друже? - голос служниц╕ в╕дгукнувся дзв╕ночками. - М╕ри? ╤нших прянощ╕в? Або ти просто прийшов помолитися?

-Н╕, - було замотав я головою, ╕ тут же усв╕домив, що давно не в╕дв╕дував под╕бних м╕сць. - Хоча, ст╕й! - порившись в кишен╕, я д╕став дек╕лька м╕дяк╕в ╕ теж купив невелику баночку м╕ри, пару св╕чок та ув╕йшов всередину каплички.

Б╕ля входу по обидва боки вис╕ли зображення Великого Тенсеса, п╕д якими гор╕ли маленьк╕ лампадки. Я нав╕ть розгубився, не знаючи, що треба робити. Тут на допомогу прийшла служниця:

-Якому святому ви прийшли помолитися?

-Ну... Святому Аргу... Слухайте, а можна це робити сво╖ми словами?

-Не бажано, звичайно, - посм╕хнулася ельф╕йка. - А давайте вам допоможу.

-Стривайте, - я тут же простягнув служниц╕ м╕ру ╕ св╕чки. - А ви можете помолитися зам╕сть мене, а я почекаю зовн╕?

-Але...

-Прошу вас, зроб╕ть так.

Чесно кажучи, мен╕ стало трошки н╕яково. ╤ чому це мене смикнуло попертися до ц╕╓╖ каплиц╕? Що тут забув?

-Як ваше ╕м'я? - тихо спитала ельф╕йка.

-Бор.

Д╕вчина прийняла м╕ру, поставила св╕чки та ув╕йшла вглиб прим╕щення. А я хутко вискочив та став чекати ╖╖ б╕ля входу. Молитва зайняла менше чверт╕ години.

-Я звернулась до Тенсеса та Святого Арга, попросила у них для вас благост╕! - промовила ельф╕йка, вибравшись назовн╕. - А можу у вас дещо запитати? - ╕ не оч╕куючи в╕дпов╕д╕, д╕вчина промовила: - Чи проходили ви обряд Посвяти?

-Що?

-Зна╓те, я не бачу Св╕тла в вашому серц╕. Таке бува╓, коли навмисно не прийма╓ш його...

-Хммм! Обряд?.. Не пам'ятаю, якщо чесно... Напевно не проходив... А в╕н допомага╓? - зв╕сно питання було дурнуватим. Проте х╕ба не таку людину я ╕ повинен зображати?

-Во╖св╕т говорить, що мало виконувати т╕льки ритуали, мало того, щоб п╕ти просто купити м╕ри й прочитати в "Молитвослов╕" потр╕бну молитву... А треба пустити Св╕тло всередину себе...

-Овва! А що ж зараз всередин╕ мене? Невже п╕тьма?

-Там суц╕льне безладдя...

-╤ ви це бачите? - здивувався я.

-Ви даремно ╕рон╕зу╓те, Боре. На вашому м╕сц╕ я б негайно в╕дв╕дала наш головний храм в Новоград╕... ╕ пройшла б обряд Посвяти! Покаялася, причастилася... омилася б святою водою...

Мен╕ чомусь подумалось, що швидше за все ц╕й б╕дн╕й ельф╕йц╕ не вистача╓ сп╕лкування. Адже каплиця бозна де! ╤ хто сюди заходить? Ведмед╕ та вовки! А суть вчення нести треба, ╕ ось начебто шука╓ "заблукалих". Насправд╕ вона н╕чого не бачить в мо╓му серц╕... Н╕чого!.. Хоча з╕знаюсь, що на якусь мить я пов╕рив ╖╖ словам... ╤ нав╕ть трохи перелякався...

-Дякую! - перебив я ельф╕йку. - От зараз ╕ п╕ду в столицю... прямо до храму!