Чорна рада

Ч ѕрощай, матусю! ѕрощай, сестро! ѕрощай >= ти, брате! Ч обернувсь до ѕетра да й п>=шов борж>=й >=з хати.

ћатер>= й сестр>= здалось, що бачать його уже востатнЇ; кинулись за ним, хот>=ли хоть обн€ти його на прощаннЇ. ј в>=н скочив на кон€ да й почав його крутити да кидати на вс>= боки, що н>= мати, н>= сестра не одважились ухопити кон€ за поводи або за стремена.

Ч оли ж тебе, брате, ждати нам у госг>=? Ч спитала сестра. ј в>=н њй:

“од>= € прибуду до вас у гост>=,

як виросте трава на помост>=.

fа, стиснувши кон€ острогами, >= помчавсь од них, наче той вихор. «а ним пов>=€всь >= батько ѕугач >=з своњм чурою. ј б>=долашн>= вернулись у хату да й заголосили, наче по мертвому.

Ч Ќе вбивайсь, пан>=матко, Ч каже тод>= ѕетро, Ч може, ще все гаразд буде. –омановського ут недалеко: ирило, може, хутко й вернетьс€.

Ч як виросте трава на помост>=, Ч шепче сама соб>= сестра ирилова.

Ч олубчику м>=й! Ч сказала ѕетров>= стара “уриха. Ч «роби ти мен>=, нещаслив>=й матер>=, таку ласку, п>=ди до –омановського ута, до тих прокл€тих запорожц>=в, та подивись, що вони з ним робитимуть. ќх, мабуть, в>=н провинивсь перед товариством! ј в њх нема н>= крихти жалост>=. ѕ>=ди ти, м>=й голубе сизий, та спов>=сти нас, що вони з ним чинитимуть! ’оч зв>=сточку нам передай, чи ще в>=н Ї на св>=т>=!

Ч fобре, Ч каже ѕетро (жаль йому було сердешноњ бабус>=), Ч п>=ду, Ч каже, Ч немов принесу вам пот>=шну зв>=стку.

Ч ќ, поможи тоб>=, господи! Ч кажуть разом обидв>= да й випровадили його з молитвами.

XII

”рочище –омановського ут >= мала дитина показала б у т>=й околиц>=, а найб>=льш тепер, €к ус€ке говорило про …вана ћартиновича (а в>=н сто€в кошем у –омановського ут>=). «робила той ут €кась р>=чка самотека, павши у р>=чку ќстер, у луз>=. –осли там над водою стар>= дуби з березами; вони й м>=сце скрашали, >= холодок запорозьким братчикам давали.

=ще оддалеки зачув ѕетро глухий галас, мов на €рмарку. ѕ>=д>=йшов ближче Ч аж справд>= тут неначе €рмарок. Ќазбиралось люду незчисленна сила, >= все то була с>=льська чернь мужики, що поз>=ходились грабовати Ќ>=жень, €к приоб>=щав њм Ѕрюховецький. ќб>=дран>= кругом, у чорних сорочках: мабуть, сам>= бурлаки да гольт€паки, що, не маючи жодного притулку, служили т>=лько по броварн€х, по винниц€х да ще по лазн€х грубниками. ” >=ншого сокира за по€сом, у того коса на плеч>=, а другий прит€г >=з кол€кою. јж сумно стало ѕетров>=, €к роз>=брав, що воно Їсть отс€ купа голоти.

ѕом>=ж людьми с€м-там сто€ть бочк>=в з пивами, шир>=тваси з медами та з гор>=лкою, вози з мукою, сала, пшона >= вс€к>= припаси. ”се то настачили, усердствуючи =вану ћартиновичу, н>=женськ>= м>=щане за те, що каже: ЂЌе знатимете п>=д моЇю булавою жодного козака або козацькоњ старшини над собою паном: ус>= будемо р>=вн>=ї. (fобре в>=н пор>=вн€в ”крањну!) Ќ>=хто н>= в кого не питавсь тут, що њсти або пити: ус€кому була сво€ вол€ Ч роби що хоч, €к у себе в господ>=. ѕовикопували в земл>= здоровенн>=њ печ>=, запалили огн>=. “ут у винницьк>=й кадц>= м>=с€ть т>=сто троЇ разом ногами, а там печуть ц>=лого вола, а там у здоровенних казанах вар€ть на таганах да на катр€гах кашу. fим, наче хмара, ходить понад головами. =нш>= т>=льки те й робл€ть, що пораютьс€ коло бочок да потчують ус€кого, хто стоњть або йде мимо, а >=нш>= вже лежать повивертавшись, €к у холод мухи. Ѕезумна €кась рад>=сть у вс€кого в очах >= в р>=чах. ”сюди знай викрикують: Ђ=ван ћартинович, батько наш любий!ї «н>=ме вгору в одн>=й руц>= чарку чи к>=вш, а в друг>=й шапку з голови да й репетуЇ, що =ван ћартинович >= день >= н>=ч побиваЇтьс€ за людським щастЇм.

ј тут кобзар>= швенд€ють пом>=ж людьми, >=грають на кобзах, на бандурах да сп>=вають ус€ких п>=сень. ѕробираючись пром>=ж купами, надививсь ѕетро ус€чини. ќтеЇ тут буде юрба, що знай танцюють та см>=ютьс€. ѕобравшись у боки, вибивають п>=д бандуру гопака весел>=њ злидн>=; а коло њх, повит€гувавши шињ, сто€ть кругом та дивл€тьс€, чудуючись, наче на вертеп абощо. ј там сто€ть, збившись у купу, понур>= голови. ѕотупивши оч>=, похилившись на кињ або на косовища, стар>= гольт€паки слухають кобзар€. =граЇ в>=н њм, сид€чи посеред, п>=добгавши ноги, €к л€хи ”крањну плюндровали або €к батько Ѕогдан збирав козацтво пом>=ж людом да ставав супротив дук >= шл€хти. =нш>=, п>=двипивши вже добре, прег>=рко плакали, слухаючи п>=сню; т>=лько >= м>=ж веселими, >= м>=ж смутними купами одна ходила з серц€ до серц€ думка: Ѕрюховецького величали другим ’мельницьким, що >=ще раз стаЇ за ¬крањну супротив њњ ворог>=в >= даруЇ миров>= волю.