Диригент

— Я щойно був у лікарні. Зайве казати, що ураган завдав значно більше шкоди, ніж ми передбачали. Більша частина Нового Орлеана залишилася без води й електроенергії. Хоча око урагану пронеслося на сході й остаточному руйнуванню вдалося запобігти, ми дізналися, що у прибережних зонах рівень води досягає шести метрів. Гелікоптери берегової охорони почали облітати місцевість. Згори місто виглядає спустошеним. Зауважте, що охоронці дуже рідко вживають такі прикметники, як «спустошений». Французький квартал не постраждав, проте інші райони вщент знищені. Вест-Енд затоплений; надходять перші повідомлення про падіння високовольтних кабелів і людей, що знайшли прихисток на мостах. Запланована спецоперація «Клітка» суттєво ускладниться. Необхідно привести всю мою команду до повної бойової готовності. — Витримавши паузу, він на секунду потупив очі в землю. — Саласар, я розмовляв із нашими вашингтонськими колегами. Вони сказали, що ваша тітка телефонувала з Наварри. Мені дуже прикро, але я маю повідомити вам сумну звістку: вчора вранці ваш батько помер.

Амая зробила глибокий вдих. Їй було потрібно все повітря у кімнаті, все повітря у світі, аби не зомліти. Дюпре звівся на ноги й знову попрямував до вікна. Він смикав за шпінгалети, аж поки не відчинив його. Довга вузька стулка, яка майже сягала стелі, піддалася і потягнула за собою залишки клейкої стрічки, що гучно затріщала, відірвавшись від рами.

До зали проникнув вологий солоний бриз. Здавалося, всередину увірвалося море, чия потужна сила змела зі столу всі світлини, перевернула їх і жбурнула на підлогу. Очі Амаї були прикуті до зображень; попри шоковий стан, вона намагалася осягнути весь цей жах.

Кілька секунд Дюпре зачаровано вдивлявся у її обличчя. Потім рушив до дверей.

— Я приєднаюсь до решти групи й чекатиму на вас у залі. Якщо все відбуватиметься за планом, нам ось-ось зателефонують. Якщо ви вирішите не супроводжувати нас, я спробую знайти транспорт, що відвезе вас до морської бази у Лейкфранті. Згідно з останніми даними, працівники морського флоту фрахтують літаки, щоб евакуювати агентів ФБР, які залишилися у місті. Щойно ви дістанетеся надійного аеропорту, вам передадуть квиток до Іспанії і ви повернетеся додому.

Амая відчула, як Дюпре, проходячи зовсім поряд, на мить зупинився, простяг руку і майже торкнувся її, але останньої секунди передумав. Почулося грюкання дверей, що затріснулися за її спиною. Вона нахилилася і підхопила одну зі світлин — ту, що впала найближче до її ніг. Якусь хвильку дівчина уважно вивчала знімок, після чого згорнула його удвоє, а потім ще удвоє і сховала у кишеню.

37. Отче наш

Елісондо

Амая вдихнула солодкуваті пахощі розталого масла. Цей аромат подобався їй більше, ніж запах горілого цукру, який умить ставав різким, мов ядучий дим, намертво пристаючи до одягу і волосся. Була вона байдужою і до грубого, примітивного запаху борошна — оманливо ніжного, але задушливого, наче могильна земля. Вона глянула на свого тата, який місив листкове тісто на важких бляхах, і відчула, як серце закалатало у пришвидшеному темпі. По радіо лунав один із вальсів Штрауса (батько завжди вмикав приймач, коли працював). Побачивши її, чоловік усміхнувся. Дівчинка спробувала усміхнутися у відповідь, але не змогла. Лише глипнула на нього своїми великими сумними очима, розмірковуючи над тим, як розпочати бесіду. Як розповісти рідній людині те, що завдасть їй болю? Силкуючись добрати слова, вона роздивлялася його спину, коротке волосся на потилиці, напружені руки, що ретельно місили тісто. Амая неначе злетіла вгору і побачила себе, дев’ятирічну дівчинку, яка нерішуче завмерла, шукаючи слова, невідомі юному створінню. Вона любила його так сильно, так сильно... Амая прислухалася до музики, ритм якої щомиті прискорювався. Цей величний, вишуканий вальс — непідхоже тло для оповіді про її страхи. Вона стиснула губи, притлумивши бажання виплеснути свої страждання, оскільки зрозуміла, що нічого не скаже йому: якщо вона розкриє правду, він спохмурніє, вимкне приймач і вальс загубиться у порожнечі, змінившись іншими звуками — потріскуванням вогню у печі, стукотінням крапель, що падали на дно залізної діжки (кран погано закривався). Це рішення далося їй нелегко: груди здавив страшний біль, змусивши її заплющити очі, аби не бачити його обличчя. З-під стулених повік вислизнула одна важка сльоза, що тихенько покотилася її щокою саме тієї миті, коли усміхнений батько обернувся і мовив до неї:

— Чи дозволите ви запросити вас на танець, принцесо?

Його усмішка згасла. Він став навколішки й недовірливо торкнувся блискучої доріжки, прокресленої сльозою.

— Що з тобою, моя люба?

Амая ще міцніше стиснула губи й пильно глянула на Хуана, усвідомлюючи невідворотність того, що мало статися. Потім вона обхопила руками шию батька й пригорнулася до нього.

Засмучений, Хуан обійняв її.