Читаем Дитинство. Молодість. Літня пора полностью

На курсах програмування він опинився в товаристві ще двох стажерів: більш-менш привабливої дівчини з Нової Зеландії і молодого лондонця з прищуватим обличчям, а також десятка клієнтів компанії — бізнесменів. Формально він мав би бути найкращим з усіх, він і, можливо, ще дівчина з Нової Зеландії, що теж мала математичну освіту, а насправді він силкувався зрозуміти, що діється, й погано виконував письмові вправи. Наприкінці першого тижня стажери писали контрольну роботу, і він насилу впорався з завданням. Інструктор незадоволений ним і не вагається висловити своє невдоволення. Джон опинився у світі бізнесу, а в світі бізнесу, як з’ясовує він, немає потреби бути чемним.

Щось у програмуванні збиває його з пантелику, проте навіть бізнесмени в групі не мають із ним ніякого клопоту. В своїй naïveté

, наївності, Джон гадав, ніби комп’ютерне програмування пов’язане зі способами перетворення символічної логіки і теорії множин у цифрові коди. Натомість ідеться лише про товарні запаси та їхнє зменшення, про клієнта А і клієнта Б. Із не меншим успіхом він міг би бути й клерком, що сортує карти в колоди, і учнем станційного робітника.

Наприкінці третього тижня Джон пише свою останню контрольну, без відзнак виконує завдання, і його переводять на Ньюмен-стріт, де він сидить за столом у кімнаті з дев’ятьма іншими молодими програмістами. Всі меблі в кімнаті сірі. В шухляді столу він бачить папір, лінійку, олівці, точило для олівців і маленького щоденника ділових зустрічей у чорній пластиковій палітурці. На палітурці статечними літерами написано слово «ДУМАЙ». На столі в начальника в його комірчині поряд із головною кімнатою стоїть табличка з написом «ДУМАЙ». Слово «ДУМАЙ» — девіз компанії «ІВМ». Характерною рисою компанії, як йому дають зрозуміти, є те, що вона нещадно зосереджується на потребі думати. Її працівники повинні думати всякчас, а отже, дорівнятися до ідеалу засновника компанії Томаса Джона Вотсона. Працівники, які не думають, не належать до компанії, що є аристократом у світі бізнес-машин. У своїй штаб-квартирі у Вайт-Плейнсі, штат Нью-Йорк, компанія «ІВМ» має лабораторії, де здійснюють більше найсучасніших досліджень у сфері комп’ютерної науки, ніж в усіх університетах світу разом. Ученим у Вайт-Плейнсі платять щедріше, ніж університетським професорам, їх забезпечують усім, що може їм знадобитися. А за це вимагають від них тільки думати.

Хоча контора на Ньюмен-стріт має працювати від дев’ятої до п’ятої, Джон невдовзі з’ясовує, що там невдоволено суплять брови, коли чоловіки-службовці виходять рівно о п’ятій. Жінки, яким ще треба дбати про родину, можуть іти рівно о п’ятій без докорів, а від чоловіків сподіваються, що вони працюватимуть принаймні до шостої. Коли трапляється якась нагальна робота, вони можуть працювати цілу ніч, зробивши лише перерву, щоб зайти до якоїсь пивниці. Джон не любить пивниць і тому просто працює далі. Він рідко повертається додому раніше десятої години.

Він в Англії, в Лондоні, має належну роботу, кращу за просте вчителювання, отримує добру платню. Він утік із Південної Африки. Все складається добре, він досяг своєї першої мети, він повинен бути щасливим. Насправді минають тижні, а він почувається дедалі нещаснішим. У нього трапляються напади паніки, які він долає на превелику силу. На роботі оку ніде відпочити, бо всюди пласкі металеві поверхні. Під світом неонових ламп, які не дають тіні, він відчуває, що нападають на саму його душу. Офісна споруда, невиразний блок із бетону і скла, здається, пускає якийсь газ без запаху і кольору, і той газ проникає йому в кров і змушує його ціпеніти. «ІВМ», може присягтися Джон, убиває його, перетворює на зомбі.

Проте піддаватися не можна. Барнетгіллська середня загальноосвітня школа, Ротемстед, «ІВМ»: він не наважується зазнати краху втретє. Зазнавши, він би дуже скидався на свого батька. Через сіре й бездушне посередництво «ІВМ» реальний світ випробовує його. Він мусить загартувати себе, щоб витримати.


6


За порятунок від «ІВМ» Джонові править кіно. В кінотеатрі «Everyman» у Хемпстеді його очі розкрилися на фільми з усього світу, імена режисерів зовсім нові для нього. Він переглянув усі фільми під час сезону Антоніоні. У фільмі під назвою «Затемнення» жінка блукає вулицями випаленого сонцем, безлюдного міста. Вона стривожена, перелякана. Чим вона перелякана, Джон не годен визначити, її обличчя не розкриває нічого.

Та жінка — Моніка Вітті. Досконалі ноги, чуттєві вуста і розсіяний погляд Моніки Вітті не дають йому спокою, він закохується в неї. У своїх снах він бачить, як саме його, обравши з-поміж усіх чоловіків світу, вирізнили, щоб він був для неї втіхою та підтримкою. Стукіт у двері. Перед ним стоїть Моніка Вітті, піднісши пальця до вуст, щоб він мовчав. Він ступає вперед, пригортає її. Час зникає, він і Моніка Вітті єдині.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Зулейха открывает глаза
Зулейха открывает глаза

Гузель Яхина родилась и выросла в Казани, окончила факультет иностранных языков, учится на сценарном факультете Московской школы кино. Публиковалась в журналах «Нева», «Сибирские огни», «Октябрь».Роман «Зулейха открывает глаза» начинается зимой 1930 года в глухой татарской деревне. Крестьянку Зулейху вместе с сотнями других переселенцев отправляют в вагоне-теплушке по извечному каторжному маршруту в Сибирь.Дремучие крестьяне и ленинградские интеллигенты, деклассированный элемент и уголовники, мусульмане и христиане, язычники и атеисты, русские, татары, немцы, чуваши – все встретятся на берегах Ангары, ежедневно отстаивая у тайги и безжалостного государства свое право на жизнь.Всем раскулаченным и переселенным посвящается.

Гузель Шамилевна Яхина

Современная русская и зарубежная проза
Последний рассвет
Последний рассвет

На лестничной клетке московской многоэтажки двумя ножевыми ударами убита Евгения Панкрашина, жена богатого бизнесмена. Со слов ее близких, у потерпевшей при себе было дорогое ювелирное украшение – ожерелье-нагрудник. Однако его на месте преступления обнаружено не было. На первый взгляд все просто – убийство с целью ограбления. Но чем больше информации о личности убитой удается собрать оперативникам – Антону Сташису и Роману Дзюбе, – тем более загадочным и странным становится это дело. А тут еще смерть близкого им человека, продолжившая череду необъяснимых убийств…

Александра Маринина , Алексей Шарыпов , Бенедикт Роум , Виль Фролович Андреев , Екатерина Константиновна Гликен

Фантастика / Приключения / Современная проза / Детективы / Современная русская и зарубежная проза / Прочие Детективы
Ход королевы
Ход королевы

Бет Хармон – тихая, угрюмая и, на первый взгляд, ничем не примечательная восьмилетняя девочка, которую отправляют в приют после гибели матери. Она лишена любви и эмоциональной поддержки. Ее круг общения – еще одна сирота и сторож, который учит Бет играть в шахматы, которые постепенно становятся для нее смыслом жизни. По мере взросления юный гений начинает злоупотреблять транквилизаторами и алкоголем, сбегая тем самым от реальности. Лишь во время игры в шахматы ее мысли проясняются, и она может возвращать себе контроль. Уже в шестнадцать лет Бет становится участником Открытого чемпионата США по шахматам. Но параллельно ее стремлению отточить свои навыки на профессиональном уровне, ставки возрастают, ее изоляция обретает пугающий масштаб, а желание сбежать от реальности становится соблазнительнее. И наступает момент, когда ей предстоит сразиться с лучшим игроком мира. Сможет ли она победить или станет жертвой своих пристрастий, как это уже случалось в прошлом?

Уолтер Стоун Тевис

Современная русская и зарубежная проза