Мойсей

Зареклися ви слухати слівПро Єговину ласку,Тож, мов дітям безумним, я вамРозповім одну казку.Як зійшлися колись дереваНа широкім роздоллі.«Оберімо собі короляПо своїй вольній волі.Щоб і захист нам з нього, і честь,І надія, й підмога,Щоб і пан наш він був, і слуга,І мета, і дорога».І сказали одні: «Вибирать —На одно всі ми звані.Най царює над нами вовікОтой кедр на Лівані».І згодилися всі дерева,Стали кедра благати:«Ти зійди з своїх гордих висот,

Йди до нас царювати».І відмовив їм кедр і сказав:«Ви чого забажали?Щоб покинув я сам ради васСвої гори і скали?Щоб покинув я сам ради васБлиски сонця й свободу,Бувши вольним — пустився служитьЗбиранині народу?Ви корону мені принесли?Що мені се за шана!Я й без неї окраса земліІ корона Лівана».І вернулися всі дерева,Стали пальму благати:«Ти між нами ростеш, нам рідня,Йди до нас царювати».І сказала їм пальма: «Брати,Що се вас закортіло?Царювати й порядки робить —

Се моє хіба діло?Щоб між вами порядки робить,Чи ж я кинути в силіСвої цвіти пахучі та свійПлід — солодкі дактилі?Мало б сонце даремно мій сікВигрівати щоднини?Мого плоду даремно шукатьОко звіра й людини?Хай царює хто хоче у вас,Я на троні не сяду,Я волю всім давать свою тінь,І поживу, й розраду».І погнулися всі дереваПід думками важкими,Що не хоче ні пальма, ні кедрЦарювати над ними.Нумо рожу благать! Та вонаВсьому світові гожа,

Без корони — цариця ростин,Преподобниця Божа.Нумо дуба благати! Та дуб,Мов хазяїн багатий,Своїм гіллям, корінням і пнем,Жолудьми все зайнятий.Нум березу благать! Та вона,Панна в білому шовку,Розпуска свої коси буйні,Тужно хилить головку.І сказав хтось, неначе на жарт,Оте слово діточе:«Ще хіба би терна нам просить,Може, терен захоче».І підхопили всі дереваСе устами одними,І взялися просити терна,Щоб царем був над ними.Мовив терен: «Се добре вам хтосьПідповів таку раду.

Я на вашім престолі як стійБез вагання засяду.Я ні станом високий, як кедр,Ні, як пальма, вродливий,І не буду, як дуб, самолюб,Як береза, тужливий.Здобуватиму поле для вас,Хоч самому не треба,І стелитися буду внизу,Ви ж буяйте до неба.Боронитиму вступу до васСпижевими шпичкамиІ скрашатиму всі пустиріМолочними квітками.І служитиму зайцю гніздом,Пристановищем птаху,Щоб росли ви все краще, а яБуду гинуть на шляху».

VІ