Unknown

Уніатська церква дістала можливість повернутися до ролі, яку вона виконувала перед 1772 роком. Проте часи змінилися, і нові часи вимагали зміни тактики. На схід від Збруча народилась Українська Радянська Держава, на яку з надією в серці дивилися гноблені маси західно­українських земель. Тим-то будь-яка відкрита політика союзу уніатської церкви з

Варшавою була заздалегідь при­речена на провал.

Треба було вибрати золоту середину. Митрополит Шеп­тицький,

не кокетуючи явно з Варшавою, дає водночас зрозуміти своїм вірним, що вся власть — від бога...

А втім, уніатська церква вже призвичаїлась до більш сильного опікуна — Німеччини — і на відновлення її мо­гутності покладала всі свої надії.

Тим часом Шептицький гуртував усі реакційні сили на Західній Україні, створюючи, таким чином, базу для нового збройного походу на Схід, цим разом уже на радян­ський Схід, зненавиджений всіма темними силами світу.

Для зміцнення контролю над політичним життям За­хідної України граф засновує свою «понадпартійну» партію «Український католицький союз». Орган цієї «хри­стиянської» партії, щотижневик «Мета», аж ніяк не при­ховував своєї скаженої, зоологічної ненависті до радян­ського народу.

В номері від 17 квітня 1932 року «Мета» дала таку картину справжніх намірів уніата Шептицького, який не випадково так палко звеличував свого далекого поперед­ника Йосафата

Кунцевича:

«Український націоналізм мусить бути приготовлений на всякі засоби боротьби з комунізмом, не виключаючи масової фізичної екстермінації (винищення), хоча б і жертвою мільйонів людських екзистенцій (існувань)».

Як бачимо, яблуко від яблуні в цьому випадку впало недалеко...

Дуже характерною була політика Шептицького щодо тодішньої Польщі. Восени 1930 року Шептицький вла­штував у підвалах свого палацу госпіталь для селян, по­калічених каральниками Пілсудського. Це не перешко­джало йому керувати політикою послів УНДО так, що вони стали слухняним знаряддям у руках того ж самого Пілсудського і зробили йому безліч послуг у сеймі й поза сеймом, допомагаючи прибрати до рук не тільки польську, але й українську опозицію...

Із захопленням Гітлером влади в Німеччині свято- юрський корабель почав пливти під чорними вітрилами фашизму. В міру зростання мілітаристської сили Німеч­чини орієнтація Шептицького, а з ним і всього україн­ського націоналізму на Берлін набирає щораз яскравіших форм.