Unknown

В цей час загарбаний гітлерівцями Краків був голов­ним осідком українських націоналістичних шпигунів і диверсантів. Святоюрський палац був центром зв’язку між ними та їх місцевою агентурою. Сюди йшли з гітлерів­ського заходу обіцянки, які будили пригаслі вже було надії безмежно честолюбного митрополита.

У відозві до підлеглого йому духівництва у 1940 ро­ці він писав:

«...Многим

з нас бог дасть ту ласку,— проповідувати у церквах В. України, Право- і Лівобережної, аж по Ку­бань і Кавказ, Москву і Тобольськ».

Сьогодні ці мрії можуть здаватися нам божевільни­ми. Але в той час віра ІПептицького та його уніатських прихильників у всесильність Гітлера й непереможність його армії була, мабуть, сильніша, ніж їх віра в догми уніатської церкви...

МРІЇ І ДІЙСНІСТЬ

Нарешті так довго очікувана графом година пробила... Гітлерівські війська вдерлися на територію нашої Бать­ківщини.

Не встигли ще погаснути викликані німецькими бом­бами пожежі, а Шептицький вже молився за «побідо- носну німецьку армію» і благословляв бандерівський «уряд» із Стецьком на чолі.

Щиросердечно вітаючи німецько-фашистські полчища, Шептицький поспішав водночас запевнити гітлерівських генералів у безмежній відданості всієї уніатської церкви справі фюрера, а в оголошеному за кілька днів посланні

16 Я.

Галан, т. 2

481

закликає свою паству подавати всебічну допомогу ні­мецькій армії. І не тільки армії, але й... гестапо. В цьому посланні читаємо:

«Треба також звернути увагу на людей, які щиро служили більшовикам...»

Граф запопадливо допомагає німецьким окупантам гра­бувати українських селян: він дозволяє уніатським свя­щеникам у святкові дні правити літургію після заходу сонця і, таким чином, дати можливість завчасно зібрати врожай для німецької армії.

Після таких послуг в Андрія Шептицького було до­сить причин, щоб сподіватися нагороди. Але Гітлер не квапився. Більше того, він заборонив галицьким уніат­ським священикам виїздити за Збруч, а благословенний Шептицьким уряд Бандери розігнав на чотири вітри. Чому? Бо Гітлер та його кліка так зарозумілися, що ви­знали за краще обійтися без співробітництва націоналі­стичних джур...

І Шептицький вже вдруге опинився над розбитим коритом.

Та прийшов Сталінград, і Гітлер знову згадав про своїх жовто-блакитних прислужників. За його дорученням, галицький губернатор Вехтер оголошує набір у так звану дивізію СС «Галичина». Для цього стали потрібні нага­няні. Гітлер знову знайшов їх на завжди вірній Берлінові святоюрській горі.