Unknown

Гроші для фашистської ОУН пливуть через митро­поличий палац. Тут довгий час проживає під виглядом адміністратора маєтків митрополита тодішній верховод ОУН Андрій Мельник. Звідси він розсилає інструкції і накази зграї своїх головорізів.

Шептицький бере чимдалі діяльнішу участь в органі­зованому гітлерівським Берліном і папським Римом анти- радянському цькуванні. Він та його безпосередній інструк­тор віденський кардинал Інніцер стають керівниками ан- тирадянської пропаганди в усій північно-східній Європі, а підлегле Шептицькому духівництво, особливо його мо­лодша, вимуштрувана митрополитом частина, пропагує на всі лади хрестовий похід проти Країни Рад.

У 1936 році, коли німецькі юнкерси влаштували гене­ральну репетицію, змітаючи з лиця землі цілі квартали іспанських міст, коли льотчики Гітлера вчилися розстрі­лювати з бриючого польоту беззахисних жінок і дітей Мадріда й Барселони, Шептицький оголошує «пастир­ський лист», в якому закликає українську молодь іти слі­дами «левів Альказара», тобто фашистських душогубів із зграї німецького ставленика в Іспанії — генерала Франко.

І це діялося в той час, коли тисячі кращих патріотів Західної України — робітників, селян, інтелігентів — на полях Іспанії проливали свою кров у нерівній боротьбі з ватагами генерала Франко та їх італо-німецькими про­текторами. Ну, що ж, вони вмирали за свободу, таку не­нависну уніатському митрополитові!..

УДАР

Величезним ударом був для Шептицького похід на Західну Україну Червоної Армії замість довгожданої ним — гітлерівської.

Пам’ятна нам радість народна історичних вересневих днів була для графа трагедією. Єдиною втіхою для нього була надія, що мир між Німеччиною і Радянським Сою­зом не триватиме довго та що рано чи пізно Гітлер піде війною на Радянську країну.

Чим більше ця надія митрополита переростала у впев­неність, тим нахабнішим ставав святоюрський штаб реакції.

У 1940 році виходить з друку нелегально випущена канцелярією митрополита брошура «Головні правила су­часного душпастирства» з інструкціями про те, як повин­ні поводитися уніатські священики, щоб їх антинародна політика не впадала у вічі органам Радянської влади. Ця антидержавна брошура — документ нечуваного лицемір­ства — закінчується таким «побожним» зітханням:

«Дай боже, щоб цей винятковий стан (читай — Ра­дянська влада.— В. Р.) не тривав довго!..»

Як бачимо, автор брошури О. Й. С. (чи не Йосиф Сліпий?), розраховуючи на близьку війну і на перемогу гітлерівської Німеччини, перейшов усі межі нахабства.