Unknown

Однак на цей раз не допомогли молитви Пія X й Бенедикта XV. Другу річницю свого нунціату монсень­йор Пачеллі відзначав у невеселому настрої: замість стояти на варті інтересів католицької церкви, Німеччи­на стояла у вогні революції. В листах, що надходили з Ватікану, можна було відчути замішання й тривогу. Ураган Жовтня шарпав нерви кардиналів і прелатів, примара світової революції каламутила сон ватіканських будівників «Священної імперії».

В той сумний для Пачеллі час мюнхенський нунцій шукає заспокоєння й поради у свого учителя, мілансько­го кардинала Ратті. Ратті розповідає своєму учневі про молодого міланського журналіста Беніто Муссоліні й про спасенний вплив на нього божого слова, яке перетворило цього атеїста й «руїнника устоїв» на ентузіаста церкви й приватної власності. Монсеньйор Ратті у зворушливих словах описує перші кроки створеної Муссоліні фашист­ської партії й пророкує їй велике майбутнє. Він нагадує нунцієві про істину істин — про незмінність цілей като­лицької церкви й про основну її мету: здобуття санкціо- нованого законами виключного права на володіння люд­ськими душами й умами. Лише авторитарні режими, тобто режими, споріднені з церковними, можуть наблизити католицьку церкву до тієї мети. Він посилається на папу Григорія XVI *, який назвав свободу совісті божевіллям, а свободу думки — згубною. В перемозі контрреволюції він бачить єдину гарантію існування союзу між духовною і світською владою, союзу, без якого Ватікан не зможе добитися своєї остаточної цілі.

Але минає деякий час, і тон листів кардинала змі­нюється, в них прозирає тепер неприхована тривога. Мон­сеньйор Пачеллі не дивується: він знає про задушевні думи робітників Ломбардії, він вміє оцінити грізну ви­бухову силу гніву безземельних «кафоні». Нунція також покидає спокій. На саму думку про «Банко ді Рома» в нього тривожно б’ється серце. Надходить звістка про смерть

Бенедикта

XV. У хатній каплиці Пачеллі служить панахиду. Та наприкінці десятого дня в засмучену душу нунція вселяється радість: конклав обирає папою карди­нала Ратті. Папа вмер, хай живе папа! Монсеньйор Па­челлі піднявся духом: Пій XI не з тих людей, що пе­ред лицем смертельної небезпеки сидять склавши руки. Цей у політичному словнику визнає одне лише слово: паступ.