Unknown

Його святість. Сину мій! Благословення апо­стольського престолу повік попиватиме на тобі!.. (Спи­раючись на плече кардинала Лядроне, його святість, зво­рушена до сліз, підходить до преосвященного Тейлора₉ благословляє його, потім цілує в чоло,)

Завіса

ЕПІЛОГ

Декорації й

ситуація та сама, що у першій дії. Входить кар­динал Л я д р о н є.

Лядроне. Ваша святість!

Його святість прокидається.

Містер Тейлор давно уже встав і просить мене вже вдруге висловити його обурення, що ви так довго валяєтесь у постелі.

Його святість ґпоквапливо встає й одягається).

Сану мій, скажи.його преосвященству Тейлору... Лядроне (здивовано). Преосвященству???

Його святість(прочунявши). Боже великий! То це був лише сон... (Скорботним голосом.)

Ну що ж... До­ведеться далі... кустарничати... (По щоці його святості по­котилася самотня хльоза.)      *

Кінець

ПРИСМЕРК ЧУЖИХ БОГІВ

Історія знала держави, що гинули разом з своїм во­лодарем. Не знала такого випадку історія релігійних культів. Прецедент створила тільки уніатська церква. Через декілька місяців після смерті митрополита Андрія Шептицького Брестська унія канула в Лету, а її тво- риво — плід 400-літніх розпачливих зусиль ворогів Укра­їни — розпалося в порох, не залишивши по собі нічого, крім тьмяних спогадів і запаху тліні.

Початок кар’єри графа Шептицького припадає на 80-ті роки минулого сторіччя. В перших кроках молодого маг­ната не було нічого надзвичайного: граф Андрій здобуває шпори австрійського кавалериста. Аристократичне похо­дження, багатство й імпозантна зовнішність полонять серця не лише гарнізонних дам та їх великосвітських су­перниць. В цьому стрункому офіцері є щось таке, що від­разу прихиляє до нього найближче оточення імператора Франца Иосифа І, в тому числі й папського нунція. Неса­мовите честолюбство розпирає груди молодого офіцера. Це пташеня з породи яструбів Вишневецьких відчуває, що йому до снаги діла, про які говоритиме цілий світ.

Магнатський космополітизм допомагає графові мірку­вати тверезо. Він не хоче повторювати помилок своїх предків, що вперто переоцінювали значення фізичної сили. Чого не могло зробити насильство, того доможеться слово, окрилене вірою, фанатичною вірою, єдине джерело якої б’є в долині ріки Тібр. Там, під сінню Колізею, почнеться шлях графа до уявної величі.

Але поки граф зробить вирішальний крок, він прова­дить старанну розвідку з результатом, що перевершує найсміливіші сподівання. Владущі кола, як і Ватікан в особі віденського нунція, виявляються гарячими прихиль­никами ідеї Шептицького. Дізнається про честолюбні пла- 51С