Unknown

Багато

чару

додає церковному достойникові факт, що він є одним з найбагатіших поміщиків Галичини. Серед тих, що поклонялися йому, не було нікого, хто недооціню­вав би цього факту; вмів скористатися з нього й сам ми­трополит. Делегації, які відвідують митрополита, розма­льовують перед ним соковиті картини галицьких злид­нів, індивідуальні чолобитники нарікають на свою власну долю. Для кожного з них знайдеться у Шептицького доб­ре слово, підкріплене відповідною цитатою з Євангелія, і пастирське благословення. Шкатулку граф відмикає часто, але розсудливо. Охоче подає матеріальну допомогу талантам, ще охочіше — установам. Згодом він стане го­ловним акціонером Іпотечного банку та негласним спів­власником багатьох підприємств, у першу чергу тих, які перетворюють гроші на політику. Він збудує лікарню і музей, в окремих випадках дасть фонди на купівлю цер­ковних дзвонів, а фінансовані ним газети та журнали ретельно співатимуть хвалу своєму добродійникові. Наче удільного князя з роду Естів *, оточить його придворна плеяда літераторів і художників, що благоговійним шепо­том вимовляють ім’я свого мецената.

Як і личить володареві з божої ласки, граф Шептиць- кий уникає прямого втручання у внутрішньополітичну боротьбу, воліючи роль арбітра. Правда, у вирішальні хвилини граф втрачає самовладання, і тоді устами митро­полита говорить плантатор, не на жарт стривожений зро­стаючою хвилею народного обурення. Вбивство студентом Січинським цісарського намісника у Львові (1908) до тієї міри потрясло сумління Шептицького, що він без най­меншого вагання прирівняв смерть графа Потоцького до мученицької смерті Христа. В той самий час він не зна­йшов у своєму словнику ні слова осуду, коли жандарми Потоцького по-звірячому забили ні в чому не винного се­лянина Каганця та його товаришів по боротьбі за елемен­тарні права на працю і хліб. 28 років по тому, після львів­ського кривавого четверга, Шептпцький також не знайде слова осуду для фашистських убивць робітників, їх дру­жин та дітей; ба, ще більше, в широко розповсюдженій ві­дозві він усю свою лють обрушує на жертви масового роз­стрілу...

АПОСТОЛИ НЕНАВИСТІ ПОСПІШАЮТЬ